Зміст Передмова автора

Зупинимося, щоб зрозуміти цю інформацію. Виявляється, президент і його люди беруть у заручники близьких соратників бізнесменів (у випадку Гусінського це був Антон Титов, а у Березовського - Глушков. З ним було заарештовано ще двох співробітників "Аерофлоту"), і як чеченські терористи або бандити вимагають викуп за викрадену людину. У цьому випадку вони вимагають акцій компанії. Більше того, як пояснює Патаракацішвілі, Кремль допустив помилку; насправді Березовський ніколи не був пов'язаний з "Аерофлотом". Ось пояснення Патаракацішвілі: "Справа "Аерофлоту", що розслідувалася з 1998 року, була підготовлена за прямим наказом Примакова, коли він був прем'єр-міністром, і спрямована проти Березовського. Залежно від стосунків Березовського з владою, вона була закрита і знову відкрита. Коли Березовський допоміг Путіну на виборах, Генеральний прокурор закрив справу. Коли він пішов проти Путіна, це знову відкрило. Але оскільки Березовський ніколи не працював в «Аерофлоті», неможливо було прив’язати його до цієї справи, як би не працював Генеральний прокурор.

- Він не працював в Аерофлоті - це зрозуміло. Він не працював в "Аерофлоті" - іншими словами, він ніколи не був пов'язаний з якимись обов'язками, контрактами чи іншими діями, які можна трактувати як його роботу з "Аерофлотом".

- Тоді навіщо ця тверда асоціація?

- Оскільки влада ніколи не контролювала поточні процеси і не знала, хто має акції Аерофлоту; він завжди вважав, що ми володіємо значним пакетом акцій Аерофлоту. І хотів нанести удар з цього боку.

- Але погладив натомість Глушкова, - каже журналіст.

Гангстери допустили помилку. Вони не викрали потрібного хлопця. Глушков утримувався в Лефортові. І деякий час він знаходився в одній камері з моїм товаришем націонал-більшовиком Сергієм Аксєновим. Отже, ми знаємо цю історію зсередини і можемо лише підтвердити правдивість того, що сказав Патаркацішвілі в інтерв’ю. Коли він дав його в липні 2001 року, на нього вже був виданий міжнародний ордер Генерального прокурора. Так працюють офіцери Путіна.

Його відповідь: “Сергій Іванов; він тоді ще був секретарем Ради безпеки.

- Ініціатива виходила від вас чи від влади? Журналіст вимагає.

- Від нас, бо ми хотіли звільнити Миколу і зрозуміли, що вони від нас хочуть.

- Одного разу вони показали по телебаченню, що ви зустрічалися з Сергієм Івановим. Усі думали, що це обговорення деяких грузинських проблем.

- Ні, це було тоді, коли ми говорили про Глушкова. Але всі, хоча мова йшла про військові бази в Грузії.

- Скільки разів ти зустрічався?

- Двічі. Іванов діяв за наказом Путіна. Мені пропонували займатися будь-якою справою, але не втручатися в політику чи засоби масової інформації. І я поставив лише одну умову: поверніть нам Миколу.

(Як вам подобається ця торгівля, товариші та панове читачі? Ви хочете, щоб Сергій Іванов, торговець живими товарами, став наступником Путіна?)

- Тож як влада сформулювала умови?

- Те, що ми продаємо медіа-імперію, а Березовський припиняє свою політичну діяльність.

- Усі ваші медіа чи лише електронні? - запитує журналіст.

- Ні, всі вони, включаючи газети. І "Коммерсант" теж.

- Але якби ви відповіли категорично "ні", це означало б кінець переговорів про долю Глушкова.

- Точно так. Але я не сказав "ні". /… /

- Отже, ви вийшли з кабінету Сергія Іванова з певними домовленостями?

- Домовленість полягала в тому, що вони говорили нам, з ким ми повинні поговорити до 25 березня .

Вони зробили. Спочатку вони дали ім'я Алекперов. “Ми повинні були домовитись з Алекперовим про продаж усіх наших ЗМІ.Коли Березовському та Патаркацішвілі не вдалося домовитись про прийнятні умови для передачі свого бізнесу, вони поспішили. 11 квітня (9 квітня я прибув до Лефортово) 2001 р. ФСБ організувала провокацію Глушкова із "спробою втечі" із лікарні, куди його щойно перевели під охорону ФСБ. (“У Глушкова спадкова хвороба крові, і він може померти без регулярного лікування,”, - сказав Патаракацішвілі.)“Будь-які розмови про втечу Глушкова та підготовку до неї - це просто дурна спецоперація ФСБ, пов’язана з руйнуючою справою «Аерофлот» і маніакальним бажанням влади зупинити політичну діяльність Березовського."

Врешті-решт Березовський був змушений продати свій 49% -ний пакет ОРТ кому? - ... Близькому олігарху Путіна Роману Абрамовичу за незначну суму. Сьогодні Березовський подав позов проти Абрамовича. “За його словами, Роман Абрамович змусив його продати свої активи за низькою ціною,"Ведомости" пишуть 05.07.05 і цитують Березовського: "Це не був продаж, це була ракетка, яку організували Путін, Абрамович і колишній глава адміністрації президента Волошин”, - сказав Березовський.

Для людей, які хочуть знати, де відбуваються переговори про долю державних заручників: ось що сказав Патаракацішвілі на питання “Де відбувались ваші зустрічі з Івановим? В урядовій резиденції на Косигіна, 34. 2 березня й і 13 го 2001. Дуже конфіденційно. Мене туди привезли на машині."

У листопаді 2000 року Березовський виїхав з Росії і зараз живе у Великобританії. Як тільки у нього забрали ОРТ, розпочалася кампанія за відібрання у нього каналу ТВ-6. Пана Алекперова знову взяли на роботу. Восени 2001 року «Лукойл» В. Алекперова отримав рішення суду про ліквідацію ТВ-6 через свого синівського «Лукойл-Гаранта» (молодшого партнера ТВ-6). На початку січня 2002 року апеляційна скарга ТВ-6 на рішення суду була відхилена президією Апеляційного суду, незважаючи на те, що закон, на якому базувалось рішення, втратив чинність з 1 січня 2002 року.

15 січня 2002 р. Президент Путін заявив, що держава не буде втручатися в ситуацію навколо ТВ-6. У ніч на 21 січня 2002 року ТВ-6 припинив мовлення. 29 січня 2002 р. Путін дав розпорядження уряду розробити питання про створення національного спортивного каналу в Росії. Однак 27 березня 2002 року канал був переданий некомерційному партнеру "Медіасоціум" на чолі з Євгеном Примаковим та Аркадієм Вольським, в якому команда Є. Кисельова була молодшим партнером. Насправді "перемога" була лише миттєвою. Через кілька місяців мовлення на ТВ-6 було припинено, а спортивний канал почав транслювати з частоти ТВ-6.

У цій главі я розповів лише в загальних рисах, як відбирали найбільші телевізійні канали, щоб зробити їх власністю Кремля та рупорами Путіна. Крім цього, в останні роки Кремль експропріював менш значущі канали, радіостанції та сотні газет і журналів.
ПЕРСОНАЛ ПРАВИТЕЛЬНОГО РЕЖИМУ

(АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА)

Адміністрація президента РФ має величезні неформальні повноваження, хоча її правовий статус не прописаний жодним законом. Ось як директор Інституту проблем, пов’язаних з ліберальним розвитком, Юлій Нісневич визначив роль адміністрації президента в інтерв’ю “Коммерсанту”: “Його адміністрація згадується лише в Конституції і не визначається іншими законами. Політично це персонал правлячого режиму, який використовує енергетичний ресурс інших офіційних органів влади у своїх інтересах."Але по суті Адміністрація навіть не друга після уряду Фрадкова, а перша і головна влада. ЗМІ називають 43 особи серед керівників Адміністрації. Адміністрація розташована у великих будинках на вулиці Іллінка та на Старій площі. Загальна кількість працівників Адміністрації, очевидно, становить кілька тисяч осіб.

Всю цю інформацію можна отримати в газеті «Жизн» від 07.13.05. Мене зовсім не турбує той факт, що Сурков - чечен, я навіть радий. Тому що це пояснює деякі його дії розколеною особистістю. Природно, що дивно, що під час другої чеченської війни політика в Росії значною мірою була сформульована людиною з розлитою свідомістю. Як він живе, бідний, адже між Сурковими та Дудаєвими є річки крові? Ну, насправді, знаменитий генерал Єрмолов, завойовник Кавказу, ненависний чеченцям, був одружений з чеченцем, а його чотири сини пізніше служили в російській армії ...

Владислав Юрійович Сурков - найближча до НБП фігура; він вирішив бути нашим суперником; організація "Наші" була його проектом; у цій книзі є розділ, присвячений цьому, тому я розповім про Суркова докладніше. Ось як він характеризується в довіднику «Адміністрація президента» (виданий Центром політичної інформації Невський-Луб’янка-Кремль): «Колишній представник« Родини », приєднався до стратегічного союзу з« групою Пітера », орієнтований на В. Путіна та Альфа-групи; допомагає президенту у питаннях внутрішньої політики; керує громадськими організаціями, регіонами та засобами масової інформації; розпоряджається коштами адміністрації президента, підписує цивільно-правові договори ". Тобто Сурков - наш «менеджер», мовою спецслужб - офіцер, який за нами стежить, тримає під своїм контролем, репресує. Одночасно Сурков є головою ради директорів "Транснефть-Продукту"; вартість компанії становить 428 мільйонів доларів; сферою його діяльності є: транспортування нафтопродуктів, будівництво трубопроводів.

Оскільки Сурков є колишнім представником Родини, хоча йому довірили внутрішню політику, він отримав найбіднішу компанію. Найбагатший - "Газпром", і він дістався вірним ветеранам Путіна: Дмитру Медведєву та Олексію Міллеру. Щойно "Газпром" купив "Сибнефть" у Романа Абрамовича; разом їх активи оцінюються у 43,1 мільярда доларів. Наступним найкращим другом президента, його ветераном Ігорем Івановичем Сечиним, я вже говорив, є головою ради директорів "Роснефти". Ця компанія видобуває, переробляє та продає нафту. Його капітал скромніший: 5,3 мільярда доларів. Ще один працівник адміністрації, близький до Путіна, - Віктор Петрович Іванов, 1950 року народження; у 1977 році закінчив вищі курси КДБ. У 1994 р. Він вийшов у запас. У 1994–96 рр. Очолював Департамент адміністративних органів мерії Санкт-Петербурга.

25 березня 2004 року Віктор Іванов став менш потужним в адміністрації, оскільки із заступника глави адміністрації його призначили помічником президента. На думку деяких В. Іванов почав очолювати серйозну опозицію (всередині ПА) групі Волошина-Суркова, і хоча пізніше Волошин сам покинув ПА, група Суркова переважала.

Помічник президента Сергій Едуардович Приходько народився в 1957 році; у 1980 році закінчив Московський державний університет міжнародних відносин. До 1997 року він зробив гарну кар'єру в Міністерстві внутрішніх справ. Зараз він є радником президента з питань зовнішньої політики та міжнародних відносин. Крім того, він є головою ради директорів корпорації TVEL; корпорація виробляє ядерне паливо для реакторів атомних електростанцій. Вартість TVEL оцінюється в 1,1 млрд доларів. Я не можу точно сказати, яка орієнтовна вартість Корпорації тактичного ракетного озброєння, радою директорів якої також керує цей чоловік з численними підборіддями; Я не знайшов його ні в довідниках, ні в ЗМІ.

На противагу банальним розкраданням Єльцина, Путін, поставивши довірених людей на ключові справи, зробив сила стати бізнесом. Він приватизував для себе ключові галузі економіки: нафту, газ, транспорт та атомну енергетику. Іншими словами, основні галузі, які приносять основний прибуток до бюджету. Нові олігархи, керівники адміністрації президента, мають зведений бюджет і одного начальника - президента (оскільки розподіл посад знаходиться в його владі).

Нові олігархи фантастично багаті. “Валовий прибуток компаній, підконтрольних Адміністрації, у 2003 році становив близько 45 мільярдів доларів. У 2004 році це становило 89 828 мільярдів доларів,"Нова газета" пише у випуску 8 за 2005 рік. У 2005 році "Газпром" придбав "Сибнефть", яка до кінця року дасть мінімальний приріст загального прибутку на 8,9 млрд доларів. Очевидно, що "Роснефть", яка отримала "Юганскнефтегаз", також покращить свої показники. Якщо до цього багатства додати той факт, що саме адміністрація президента встановлює тарифи на виробництво природного сектору, то вони мають необмежені можливості збагачення. Уряд РФ стає все більш технічним органом, який обслуговує Адміністрацію.

Після прийняття фінансової влади Адміністрація президента не відкидала політичну владу. Більше того, політику держави формує не тільки президент, а й джентльмени з адміністрації президента. 29 вересня 2004 р. "Комсомольська правда" опублікувала інтерв'ю із заступником глави Адміністрації президента Владиславом Сурковим "Підсилює державу, а не себе" Путін, що є програмним документом Кремля. По суті це не співбесіда; відомо, що цей текст був запропонований Адміністрацією президента спочатку в інших національних газетах, однак одна-дві публікації вимагали додати до тексту принаймні кілька запитань у прямому ефірі і отримали тверду відповідь "ні". Тож вони розмістили текст у "Комсомольській правді", яка, мабуть, не задає питань Адміністрації президента.

У тексті «Путін зміцнює ...» Сурков здебільшого виправдовується. Для Беслана: “Питання: - У дні трагедії Беслана ми знову почули заклики до переговорів з терористами ... Відповідь: - Так, як би хтось дав їм сигнал ... Можливо, я щось пропустив, але всі ці роки я ніколи не мав можливості почути чіткі пропозиції щодо врегулювання кризи. Все, що робить влада, оголошується неправильним. Але що правильно? Переговори? Вперед! Про що? З ким? Які позиції для переговорів? Яким повинен бути результат? Я вас не чую!"

Це, звичайно, брехня. Як ми вже знаємо, були висунуті чіткі вимоги: припинити війну та вивести війська. Результатом повинно було бути врятування всіх заручників, і якби це виявилося неможливим, це могло мати незначні втрати серед заручників. Але ніколи 331 вбитий та 580 поранений армією РФ дітей та жінок.

Сурков виправдовується щодо призначення губернаторів: «Питання: - Не могли б ви пояснити, як новий порядок обрання губернаторів та депутатів Державної Думи може допомогти у боротьбі з тероризмом? Відповідь: - Основним завданням інтервентів є знищення російської державності. Перед такою загрозою президент просто зобов'язаний був реалізувати конституційний принцип єдності виконавчої влади. Єдність влади є необхідною умовою єдності нації. Звичайно, вибори керівників регіонів законодавчими зборами за поданням президента самі по собі не гарантують перемоги над ворогом. Але вони значно збільшать резерв опору нашої політичної системи, адаптують державний механізм до екстремальних умов неоголошеної війни," - і так далі. І це теж брехня. Терористичні акти на території РФ здійснюють чеченські бойовики-шкідники. Їх мета - зупинити війну, добитися виведення російських військ. Природно, що політика придушення ісламу на Кавказі обурила інші регіони Кавказу, але війна в Чечні, яка триває вже одинадцять років (!), Є єдиною причиною терактів у містах Росії.

Ще одне виправдання: Питання: - І досі існує думка, що Путін використовував події Беслана для зміцнення своєї особистої влади та скорочення демократії. В якій мірі засновані побоювання, висловлені з цього приводу деякими російськими та іноземними політиками? Відповідь: - Західні політики повинні знати, що Росія - єдина федерація у світі, суб'єкти якої можуть мати статус національних республік. Думаю, люди у Вашингтоні нас краще зрозуміли б, якби, наприклад, афроамериканська республіка чи іспано-єврейський автономний регіон були частиною США. Наша країна унікальна і вимагає відповідної системи управління."

Тут знову є виправдання та брехня. Ніхто не змушує Російську Федерацію мати національні автономні республіки чи області. Завтра ми можемо перейменувати тоді на райони. А багатонаціоналізм є загальним для США, Індії та більшості країн на планеті. Завдання Суркова - виправдати абсолютизм і жорстокість групи Путіна.

Ось причина всіх цих скарг: наша країна унікальна, тому ми будемо діяти як вбивці власних громадян, коли завгодно. Далі в цьому інтерв’ю Сурков пояснює і обгрунтовує створення Громадської палати, цього двійника Державної Думи, робить виправдання, спрямовані на вуха опонентів і сумнівних: “Скептики стверджують, що парламент повинен виконувати всі ці функції. Так, він є і є. Тільки за своєю манерою. Народжена травма парламентаризму полягає в тому, щоб оглянути минулі та майбутні вибори. Парламентські обговорення завжди і скрізь більш-менш заплямовані популізмом. І на нашому досить низькому рівні політичної культури вони часто перетворюються на фарс. Експерти Громадської палати будуть набагато менше залежати від політичної кон'юнктури ...”Тут, за словами Суркова, мабуть, також є розчарування в депутатах Державної Думи 2003 року. Вони довго розбирали їх, але вони все ще не задовольнили очікувань Адміністрації. Вони голосують слухняно, але, мабуть, Сурков не любить їх ні естетично, ні тому, що вони планують переобрання на наступний термін і не лише косять на Кремль, але і на курфюрста, що, природно, є непростимо вільнодумством.

На закінчення Сурков показує внутрішнього ворога: «Питання: - Чи не боїтесь ви того, що згадані вами скептики громадськості та політичних активістів відмовляться співпрацювати з владою в рамках Громадської палати та поза нею? Відповідь: - Відмова від участі у спільній роботі також є позицією. /…/Хоча, звичайно, є люди, які назавжди втрачені заради партнерства. Практично в обложеній країні з'явилася п'ята колона лівих і правих радикалів. Лимони та яблука зараз ростуть на одній гілці. У фальшивих лібералів та справжніх нацистів все більше спільного. Спільні спонсори з-за кордону. Загальна ненависть. Як кажуть, ненависть до путінської Росії. Але насправді це ненависть до Росії як такої. Достоєвський писав про таких людей. І сьогодні всі ці Смердякові та Лямшини весело проводять час у всіляких комітетах, чекаючи восьмого року, коли вони проповідують необхідність перемогти власну країну у війні з тероризмом. Дай Бог їм судді. Ми обійдемося без них.