Стрибнути з землі

Вітальня. Ніч.

БЕВЕРЛІ гортає з дивана свій журнал краси. ДЖУДД заходить у вітальню зі своїм пивом.

Беверлі: Це все, що ти будеш робити все своє життя, так?

Джадд: Чорт ти говориш про це?

Беверлі мотає головою і закриває очі.

Ви маєте щось сказати мені, або ми сьогодні знову читаємо розум?

Беверлі: Подивіться на себе.

Джадд мозеї по всій кімнаті до дзеркала в повний зріст. Він відкладає своє пиво. Він піднімає футболку, стирчить кишку, натирає живіт і починає грати в барабан, увесь час повертаючись до Беверлі. Він стоїть прямо перед нею.

Беверлі: Давай. Зупини це! Ти зупиниш це? Геть з дороги!

Джадд: Раніше ти любив мої музичні ритми.

Беверлі: Валовий.

Джадд: Так, ну мені це подобається.

Беверлі: Чому б вам не сісти на дієту чи щось інше? Ти теж пахнеш.

Джадд: Чим я пахну?

Беверлі: Ви відчуваєте запах, як нога потрапила в пастку для руки протягом тижня поспіль.

Джадд: Це все, що у вас є? Не так вже і погано.

Беверлі: Ви відчуваєте запах риби після удару індійським каррі.

Джадд: О, давай. Це навіть не має сенсу.

Беверлі: Ви пахнете трупом, який лежав мертвим у відрі сигаретного попелу та пива.

Джадд обнюхує руку.

Джадд: Це приблизно так. (бити) Що ти робиш із собою?

Беверлі: Я не роблю нічого, окрім того, як спостерігати за часом, який проходить у цьому нудному дупу, в якому ми живемо.

Джадд: Що в цьому нудно? Ми в країні. У нас свіже повітря, краєвиди на сільську місцевість, домашні страви та тонна іншого лайна, якого я, здається, не пам’ятаю.

Беверлі: Точно так. Ми - одне велике сміттєзвалище.

Джадд: Як це?

Беверлі: Смітник. Ми смітник. Ми екскременти, які вискочили з якоїсь гігантської істоти, яку ніхто з нас ніколи не зможе побачити.

Джадд: Якого біса ти останнім часом дивишся в Інтернеті? Це викривляє ваш мозок дівчині.

Беверлі: Це правда. Ніщо не перекручує мій мозок. Я становлюсь розумним. Настав час, коли ми всі починаємо прокидатися, озиратися і бачити, що це не все.

Джадд: Що не що?

Беверлі: Це! Цілий цей проклятий малюнок, у якому ми всі опинилися застряглий. Я маю на увазі, справді, не все це здається вам дивним?

Джадд: Ось як це все, це все.

Беверлі: Ви коли-небудь приходили вам у голову - я маю на увазі, чи задумуєтесь ви коли-небудь про те, що є і чому існує?

Джадд: О, Бев, я не збираюся вступати в наукові розмови ... Я не твій хлопець за це. Мені напляти менше. Я прокидаюся, їм, працюю, сплю ... я блядь. Не потрібно знати нічого більше цього.

Беверлі: Ви сумна людина.

Джадд пробирається до кухонного холодильника.

Джадд: Я насправді щаслива людина. Життя легке гороховим пирогом кохана. Чим менше я знаю, тим щасливішим буду. Просто нехай все розгортається. Чудово зі мною.

Джадд тріскає ще одне пиво. Ковтки та відрижки.

Беверлі: Має бути більше.

Джадд: ... Це все, дитино.

Беверлі: Не може бути.

Джадд: Я так боюсь.

Беверлі: Я хочу зістрибнути із Землі.

Джадд: Як ти підеш робити той гарбузовий пиріг, твоя дупа завелика? Ха-ха.

Беверлі: Я хочу зістрибнути з Землі в океан космосу і плавати куди завгодно плавати. Я хочу піти так далеко, наскільки мої ноги та руки заберуть мене, поки я не потону.

Джадд: Хворобливий.

Беверлі: Це те, що я хочу.

Джадд: Правильно.

Беверлі: Ви не можете сприймати мене серйозно? Ніколи?

Джадд: Я вже казав вам, я не хочу—

Беверлі: Хто дбає про те, що ти хочеш, Джадд? Те, що ви хочете цієї хвилини, буде лише таким, як наступної. Я говорю про великі ідеї! Я не хочу задовольнятися цим життям ... Я хочу більше, я хочу більше від цього життя.

Джадд: Що ще ти хочеш дівчині? У вас є все необхідне тут, не так?

Беверлі: ... Ні, я не маю.

Джадд: Ну, гадаю, лайно, мабуть, ми можемо проїхатись моїм пікапом і кудись поїхати.

Беверлі: Це не все.

Джадд: Ви не задоволені. Я стільки отримав.

Беверлі: Я хочу мати можливість робити те, що уявляю, без обмежень.

Джадд: Чорт, я дам тобі свої ключі, іди куди хочеш—

Беверлі: Ні, дурна людина! Боже, ти просто пучок німих. Я ніколи не зустрічав такої німої людини, як ти. Скільки клітин мозку у вас? П’ять? Один для бідного, про якого ти згадав, один для праці, один для того, щоб їсти ... пити, і Бог знає, що ще, біса ...

Джадд: Блін.

Беверлі: Це вірно. ЧЕРТ.

Джадд: Прощаю.

Беверлі: Їжте взуття.

Джадд: О так?

Беверлі: Так! З’їжте чорну стару запліснявілу взуття!

Джадд знімає один з чобіт і суне його в рот. Він клює, як собака, а потім раптом скривляється від болю.

Джадд: Ой! Ой! Мій toofff, сміливо! (Беверлі йде до Джадда, щоб оглянути)
Я зламав свій дурний зуб.

Беверлі: Що ти робиш, проклятий дурень?

Джадд: Я їв взуття, але я, дивись, (показує зуби) відколов собі зуб?

Беверлі: Так.

Беверлі піднімає шматок зуба від підлоги.

Джадд: Daing пропав, пройшов. Це те, що я отримую, слухаючи вас.

Беверлі: З тобою буде добре. Не перший сколений зуб, який ви отримали, буде не останнім.

Беверлі повертається до того, щоб сісти. Вона переглядає свій журнал, а потім кидає його по кімнаті.

Джадд: Що за біса з тобою не так?

Джадд повільно наближається до неї. Він сидить біля неї на дивані.

Я знаю, що я проста людина, кохана. Я це знаю. У мене є якийсь шарм у добрий день, але в основному я міцний сукиний син, який як би стежить за ...

Беверлі обіймає Джадда. Вона плаче і міцно тримає його.

Як тільки вони звільняють один одного ...

Джадд: Ви приходите на менструацію?

Беверлі: Ні.

Джадд: О.

Беверлі: Ви ідіот.

Джадд: Так, я.

Беверлі: Ви голодні?

Джадд: Мда, я чоловік. Це як запитати рибу, чи вміє вона плавати.

Беверлі: Дивіться, що хочете тоді?

Джадд: Проклятий, якщо я знаю. Я йду з програмою, ви це знаєте.

Беверлі встає з дивана.

Беверлі: Дозвольте подивитися, що ми маємо. Я щось підготую для нас.

Джадд: Беверлі ... Я знаю, що тут щось трапилось, думаю щось більше, ніж я можу дати ... якщо ти, якщо ти просто не поспішаєш зі мною, дійсно поясниш мені це, я можу придумати щось сказати, що змусить тебе почуватися краще.

Беверлі: Ось чому я все ще тут.

Джадд: Так?

Беверлі киває. Заходить на кухню.

Monologue Blogger пропонує широкий спектр монологів із п’єс. Ми запрошуємо вас до наших монологів із серії «П’єси».
Усі монологи з п’єс