«Тибет Росії» відкривається для зовнішнього світу

Століттями загублений у гірській щілині між Казахстаном, Китаєм та Монголією, на Алтаї знаходиться найвища гора Сибіру - гора Белуха. Джерело: Еммануель Гріншпан.

Під час нещодавньої поїздки на Алтай мене відключили від офісу - і всього іншого, чого я не міг побачити на власні очі. Натомість я міг споглядати тишу кедрових лісів, витонченість диких коней, що блукають по альпійських луках, і красу підживлених льодовиками річок, що прорізають нерівні гори республіки.

Століттями загублений у гірській щілині між Казахстаном, Китаєм та Монголією, на Алтаї знаходиться найвища гора Сибіру - гора Белуха. Для деяких буддистських відвідувачів подвійні засніжені вершини Белухи утворюють браму до Шамбали, міфічної "чистої землі" миру, спокою та щастя.

Пов’язані:

З вершинами висотою 4500 метрів і крутими долинами Алтай завжди був кінцем шляху. Поглинені царською Росією 250 років тому для визначення імперського кордону з Китаєм, гірські народи Алтаю в основному залишились наодинці. На сьогоднішній день Республіка Алтай є одним із небагатьох із 83 регіонів Росії, на які жодна дорога не проникла.

Ізоляція "російського Тибету" була припинена цього року, коли інженери закінчили подвоєння злітно-посадкової смуги в аеропорту Горно-Алтайська, столиці республіки, що налічує 60 000 чоловік. У червні авіакомпанія S7 Airlines розпочала прямі рейси з Москви.

На землі робітники завершили мощення дороги довжиною 600 кілометрів «Чуйський шлях». Тепер, гладкою асфальтовою стрічкою, Чуйський проходить від столиці до міжнародного кордону з Монголією. Переправившись до Монголії, вона відразу повертається до грубої ґрунтової колії.

Головна асфальтована дорога республіки прокладає шлях через нерівні гори Алтай-Саян. У тюркській та монгольській мовах Аль-Тай означає Золоті гори. У середині вересня дерева модрини вибухали, як яскраво-жовті спалахи, на темно-зеленому тлі кедрових дерев.

Зараз Золоті гори є одним із дев’яти природних об’єктів Росії, включених до списків Світової спадщини ЮНЕСКО.

Мешканці Алтаю пропонують гірські екскурсії та продають сувеніри, виготовлені з фетру, зв'язаного з вовни місцевих овець. Джерело: Alamy/Legion Media.

На вищих висотах мешкають овечки Аргалі, найбільші гірські вівці у світі. Баран може важити до 182 кілограмів, включаючи два його штопорні роги, які можуть важити до 28 кілограмів.

На самій вершині харчового ланцюга лежать снігові барси.

Добре пристосовані до своїх висотних будинків, леопарди мають широкі лапи, щоб ходити по снігу, густе хутро, щоб справлятись із холодом, і товсті надмірно довгі хвости, щоб зігріти обличчя, коли вони сплять.

Потайні та поодинокі істоти, леопарди є майстрами камуфляжу. Зазвичай вони повідомляють про свою присутність лише тоді, коли вже пізно. Вони вбивають свою здобич одним, рішучим укусом у шию.

Аргалі та снігові барси населяють вершину світу - висотний Всесвіт, який кружляє масивним півмісяцем - на південь від Алтаю та врешті-решт на схід до Гімалаїв та Тибету. Обидва ці великі ссавці є видами, що перебувають під загрозою зникнення.

На Алтаї вони можуть мати бойовий шанс.

Парки захищають близько чверті республіки, переважно гірські лісисті частини. Республіка Алтай розміром з Угорщину, але налічує лише 206 000 чоловік - 2 відсотки населення Угорщини.

У січні 2009 року група московських та місцевих політиків взяла в оренду вертоліт і полетіла в гори, щоб полювати з повітря на овець Аргалі. Один з "мисливців", можливо в стані алкогольного сп'яніння, здійснив бродячий постріл, який потрапив у ротор.

Вертоліт розбився - глибоко всередині заповідника дикої природи.

Рятувальники виявили трупи двох свіжозабитих овець Аргалі, а також тіла семи мисливців. Вони включали голову Комітету з охорони тваринного світу, посланника Кремля при Державній думі та іншого високопоставленого члена адміністрації президента Росії.

Троє вцілілих пасажирів уникли переслідування за браконьєрство зникаючих видів, звинувативши у всіх незаконних діях загиблих чоловіків. Імовірно, їх взяли на борт, щоб забезпечити моральний баласт.

Поведінка мисливської дружини була настільки хамською, а місцевий, національний та міжнародний фурор настільки величезним, що браконьєрським партіям зараз здається важким орендувати вертольоти в маленькому світі Алтаю.

Місцеве обурення браконьєрством підкреслило повільну зміну моря, що триває в республіці.

Етнічні росіяни та етнічний Алтай все частіше бачать своє економічне майбутнє, пов’язане з ринковим екотуризмом. (Повернувшись до Москви, я був здивований, коли виявив, що двоє заможних друзів емігрантів, жоден із них не шукає Шамбали Нью-Егер, за останні тижні здійснили природні поїздки на Алтай).

Також відбувається демографічна зміна. Як і в багатьох регіонах на межі сучасного російського слов'янського серця, корінні народи Алтаю, схоже, перебувають на репродуктивному шляху до повернення статусу більшості на батьківщині своїх предків.

За часів Сталіна Алтай, як і багато віддалених пунктів радянської імперії, був місцем сміття для внутрішніх вигнанців. Бажаючи чи не бажаючи, переселені етнічні росіяни взяли на себе роль колоністів. За переписом 1939 року Алтай та інші корінні народи становили лише 29 відсотків населення республіки.

Але перепис населення 2010 року показує, що чисельність етнічного російського населення в республіці була незмінною з 1939 року - 115 000. У той же час на Алтай та інші тюркомовні корінні групи зараз припадає 44 відсотки населення. До 2020-х років Алтай та інші корінні жителі, ймовірно, становитимуть більшість, закінчуючи аномальне століття статусу меншини.

У гірських селах можна побачити алтайський культурний ренесанс. На двох зупинках мою мандрівну вечірку розважали горлові співаки, традиційні барди епічної поезії. Як і в сусідній Монголії, співаки з горлом повернули собі популярність і соціальний статус у пострадянські часи.

У програмах, підтриманих Світовим фондом природи або Всесвітнього фонду дикої природи та Фондом Сіті, жителі села відкривають свої будинки для туристів, вітаючи їх мисками з кобилячим молоком, пропонуючи кінні екскурсії по горах та продаючи сувеніри, виготовлені з фетру шерсть місцевих овець. Великим хітом нашої групи стали іграшкові фетрові снігові барси.

На гірських дорогах можна спостерігати відродження Ак Джанга, Білої Віри. Репресована спочатку царями, потім радянськими силами, ця шаманська система вірувань переплелась у 20 столітті з етнічною ідентичністю алтайців. Обертаючись навколо природи, гір, джерел води, неба, вогню та предків, Біла Віра поширилася в популярності за 20 років після розпаду радянської системи.

В четвер у другій половині дня на проїзній станції над одним із 7000 озер Республіки ми натрапили на кедрові гаї на вершині пагорба. Виглядало так, ніби її вразила хуртовина ранньої зими. Під високим гірським сонцем метушились тисячі білих смужок тканини "на щастя", прив'язаних до гілок.

Щастя було у нас - подорожувати російським Шангрі-Ла.

Джеймс Брук (Twitter: @VOA_Moscow) - начальник московського бюро "Голосу Америки". Щоб переглянути всі публікації "Російський годинник", див. Voanews. ком. Висловлені тут думки - його власні.