Наші відносини мають величезний потенціал

Серед усіх послів, акредитованих у Росії, важко знайти когось, хто краще знає нашу країну, ніж 64-річний доктор С.М. Сейфі Хоке, Надзвичайний і Повноважний Посол Бангладеш. І не лише тому, що він чудово говорить російською і любить російські блині та пельмені. Доктор С. М. Сейфул Хоке багато знає про Росію, оскільки, вперше приїхавши сюди вчитися, він проживає в нашій країні загалом 34 роки. "Я не можу сказати, що Росія - це мій другий дім, тому що це був мій дім давно", - сказав він під час розмови з Серго Кухіанідзе, головним редактором "Capital Ideas".

Пане посоле, відносини між Росією та Бангладеш мають давню історію. Вони датуються 1971 роком, коли ваша країна стала незалежною ...

Так, Радянський Союз тоді справді допоміг нам стати на ноги. Москва була однією з перших країн світу, яка визнала нашу незалежність, і відразу звернулася до нас з допомогою. Відтоді взаємна повага та рівність завжди були основою наших відносин. У 1972 році ми підписали міжурядову угоду про економічне та технічне співробітництво. Економіка Бангладеш, яка зазнала удару під час війни за незалежність, була значною мірою відновлена за допомогою радянських фахівців.

Але з того часу сталося багато. СРСР більше не існує, і Бангладеш сильно змінився за десятиліття. Чи задоволені ви нинішнім станом наших відносин?

Загалом, можна сказати, що я щасливий. Відносини між Бангладеш та Росією розвиваються в позитивному світлі у всіх сферах співпраці, від політичної до гуманітарної. Але треба ще багато зробити. Я впевнений, що наші відносини мають величезний потенціал у всіх сферах, включаючи торговельно-економічні відносини. Однак я стурбований тим, що наші бізнес-спільноти погано знають одне одного. Багато російських бізнесменів сьогодні важко знайти Бангладеш на карті. Я думаю, що це прикро.

Який найкращий спосіб подолати цю прогалину?

Знаєте, нам доводиться створювати вестибюлі як у Москві, так і в Дакці (звичайно, у хорошому сенсі цього слова). В обох країнах особи, що приймають рішення, потребують більше інформації один про одного. Але є, звичайно, головна об’єктивна проблема - відстань. На жаль, між нашими столицями немає прямих або чартерних рейсів. В Дубаї, Досі чи Стамбулі завжди є виїзди. В результаті подорож з Москви до Дакки займає десь від 10 до 15 годин. Перш за все, це впливає на туристів, а двосторонній туристичний потік все ще дуже неадекватний. Наприклад, минулого року Росію відвідали лише близько 200 бангладешців.

Що думають бангладешці, коли чують слово "Росія"?

Старше покоління думає про Жовтневу революцію 1917 року, про Леніна, про Сталіна, про велику країну, яка нам дуже допомогла. Загалом жителі Бангладеш знають Росію не тільки як велику країну з величезними природними заповідниками, але й як високорозвинену країну з точки зору науки, техніки та культури. Ми знаємо Достоєвського, Чехова та Пушкіна ... в якийсь момент книги цих авторів широко видавалися бенгальською мовою. Мені дуже шкода, що це вже не так. Я глибоко впевнений, що люди дізнаються про інші країни набагато більше через культуру, ніж через комерцію. Радіостанція "Голос Москви" транслювалася на бенгальській мові за радянських часів, але з того часу вона закрилася. Через це люди в Бангладеш не знають про досягнення Росії в різних сферах суспільного життя та політики.

У Бангладеш проживає майже 170 мільйонів людей, а в індійському штаті Західна Бенгалія та прилеглих районах - близько 100 мільйонів людей. За кількістю ораторів бенгальська посідає 6 місце у світі. Я також писав Сергію Лаврову, міністру закордонних справ Росії, та Дмитру Кисельову, керівнику Russia Today, щоб Москва відновила мовлення на бенгальській мові, але поки що мої зусилля не увінчалися успіхом. Вони мені пояснили, що фінансування немає. Можливо, я можу здатися не надто дипломатичним, але я думаю, що Росія дуже скромна, що стосується фінансування.

Коли Радянський Союз почав розвалюватися в 1980-х, і Москва покинула Бангладеш, який прийшов замість нього?

Так, природа не любить порожній простір. Коли росіяни пішли, їх швидко замінили китайці, які сьогодні дуже активні. Є також японці, які зараз будують монорельси, Німеччина та інші країни Західної Європи, а також американці, які мають політичні інтереси в регіоні. Росія повинна ще раз проявити інтерес до Бангладеш, особливо на Сході. На жаль, з початку перебудови російські бізнесмени дивляться вже не на Схід, а на Захід, на офшорні райони, де можна видобувати гроші, хоча, звичайно, ці кошти потрібно інвестувати у виробництво на дому.

З того, що ви говорите, видно один висновок: нашим країнам потрібно знову відкрити одна одну. У цьому ключі у мене є запитання: якби ви зараз говорили з групою російських бізнесменів замість мене, що б ви їм сказали?

Я б сказав, що Бангладеш - це величезна країна з населенням майже 170 мільйонів людей, і в останні роки наша економіка та сільське господарство швидко розвиваються. У країні дійсно великі можливості для іноземних інвесторів та ділових людей. Ми відкриті для нових ідей та нових технологій. У нас є вільна економічна зона з пільгами - мешканці не платять податки протягом 10 років. Для початку я порадив би російським бізнесменам просто прийти подивитися все. Я б також порадив подумати про відкриття спільних підприємств.

Які види спільних підприємств, наприклад?

Наприклад, у пошитті одягу, у виробництві текстилю ... Я хотів би додати, що ми також зацікавлені в тому, щоб Росія відкрила професійні школи в Бангладеш, як ті, що існували в СРСР. Нам потрібна кваліфікована робоча сила.

В ПОРЯДКУ. І що б ви сказали бізнесменам з Бангладеш про Росію?

Перш за все, я б сказав, що Росія - це величезний ринок. Я б порадив їм відвідувати не лише Москву, а й інші регіони, де зараз відбувається багато цікавого. І я б порадив їм приходити не з порожніми руками, а зі своєю продукцією. Справа в тому, що текстиль можна імпортувати з Бангладеш на 30-40% дешевше, ніж із західних країн. Росіяни мали б кращий одяг, і за нижчими цінами. Ще одна сфера співпраці - машинобудування. У Бангладеш можна зібрати різні види російського обладнання. Нам дуже потрібні машини, адже наша країна розвивається. У Росії також є метали, і вся необхідна сировина. З нашої країни все це обладнання можна відправити в інші сусідні країни та сусідні штати Індії. Енергетичний сектор - ще одна важлива сфера економічного співробітництва. "Газпром" працює в Бангладеш з 2011 року, і наша співпраця з цим гігантом російської економіки постійно розвивається.

На вашу думку, до чого потрібно бути обережним іноземцям, які хочуть приїхати до Росії?

Через нестабільність рубля слід пам’ятати про фінансову нестабільність. Наприклад, ви вкладаєте сюди 100 мільйонів рублів - можливо, ви не зможете передбачити, який прибуток ви отримаєте згодом. Деякі люди бояться мафії. Хоча в своїх розмовах з людьми я завжди кажу, що це вже не проблема, і що 90-ті роки в Росії вже давно минули. І все-таки стереотипи залишаються. У будь-якому випадку, Росії потрібно працювати над створенням позитивного іміджу. Звичайно, чемпіонат світу вже дуже допоміг у цьому плані, але на цьому не слід зупинятися. Про це не повинні дбати лише бізнесмени, держава також повинна допомогти.

І є ще одне дуже важливе питання, яке виникає кожного разу, коли ми говоримо про іноземні інвестиції в російську економіку. Якщо росіяни не хочуть вкладати гроші у власну країну, чому іноземні бізнесмени та інвестори повинні це робити? Добре, що уряд зосередився на репатріації офшорних грошей. Це важливо зробити, щоб ці мільярди доларів працювали на користь економіці країни.

Цей рік відзначає для вас ювілей. Минуло 10 років з вашого приїзду до Москви. Ви зараз москвич! Як тобі місто?

Я почуваюся комфортно в Москві. Я часто їзджу до Європи, але завжди хочу повернутися до російської столиці якомога швидше. Я завжди повертаюся до Москви, як повертаюся додому. Так, Москва змінюється, і вона змінюється на краще. Є ще найкрасивіші місця, де приємно провести час. Ми з дружиною проводимо багато часу, гуляючи містом. У нас є свої улюблені місця - площі на Арбаті, Горобцеві пагорби, Парк Філі, вулиця Пречистенка. Коли відкриваються нові станції метро, ми любимо їх відвідувати. У Москві є багато будівель, які говорять про історію цього мультикультурного міста. Знаючи історію, ви набагато краще розумієте місто та його жителів.

На вашу думку, що ще потрібно зробити, щоб покращити досвід іноземців у Москві?

Знаєш, пересування містом, якщо ти не знаєш російської, наразі все ще важке. Вуличних знаків англійською мовою не так багато, і важко знайти людей, які б також розмовляли нею. Навіть офіціанти в ресторанах не знають елементарної англійської мови і не знають, як пояснити, що є в меню. Було б чудово, якби офіціант міг сказати, що в їхньому ресторані є не тільки риба, але риба з Мурманська або м’ясо з Воронежа. І якби вони могли трохи поговорити і про ці місця. Оскільки офіціант не тільки подає їжу, вони створюють атмосферу. Дуже часто вони не знають, як це зробити. Я також хочу сказати, що, незважаючи на те, що зараз у місті є різні ресторани, насправді не так багато хороших ресторанів. І якщо ви знайдете гідний ресторан, це буде неймовірно дорого - набагато дорожче, ніж аналогічне місце на Заході. Чому це так? Мені незрозуміло.

Що надихає вас щодня, коли ви приходите в офіс?

Робота, яку ми вже робимо спільно з російськими колегами, і робота, яка буде виконана в майбутньому. Нещодавно, вперше за 47 років з моменту першого встановлення відносин, ми провели міжурядову зустріч, на якій визначили точки контакту в різних сферах. Ми визначили нові проекти - в енергетичному секторі, під час дослідження Бенгальської затоки. Наприклад, я запропонував створити в нашій країні риболовецький відділ, де російські професори ділились би своїм досвідом, як найкраще використовувати водні ресурси. Я за те, щоб Росія передавала нам більше своїх знань і ділилася з нами своїм інтелектуальним потенціалом. Зрештою, я сам є продуктом цього інтелектуального обміну. Я став тим, ким є сьогодні завдяки знанням, отриманим у Росії.