Дитяче ожиріння та психопатологія

Алан Заметкін, доктор медицини

Продовження епідемії дитячого ожиріння та надмірної ваги має серйозні наслідки та наслідки для майбутніх досліджень психопатології.

Поширеність дітей із зайвою вагою в США значно зросла за останнє десятиліття. Барлоу та його колеги 1 повідомляють, що в даний час понад 1 з 5 дітей мають надлишкову вагу або ризикують ожирінням. Легко звинувачувати розвиток технологій, збільшення кількості сидячих видів діяльності або інші екологічні аспекти нашого сучасного суспільства у зростаючій кількості ожиріння. Однак існує складний взаємозв’язок між генетичними, культурними та психологічними факторами, які дослідники пов’язують із поширенням ожиріння. 2

У Сполучених Штатах постійне зростання ожиріння у дітей є економічно обтяжливим - витрати на охорону здоров'я, пов'язані з ожирінням, такими як апное сну та серцево-судинні захворювання, за останні 20 років потроїлись. 3 Крім того, збільшення ваги часто може бути емоційно та фізично шкідливим. 3 Продовження нинішньої епідемії має серйозні наслідки та наслідки для майбутніх досліджень психопатології.

Ожиріння визначається індексом маси тіла (ІМТ), який точно відображає надлишок жиру в організмі особини шляхом ділення ваги (кг) на зріст у квадраті (м 2). Крім того, ІМТ демонструє сильну взаємозв'язок між жировими відкладеннями та вторинними ускладненнями ожиріння та смертності. 4 Національний центр статистики охорони здоров’я, організація, призначена для накопичення статистичної інформації, яка використовуватиметься як ресурс при розробці стратегій охорони здоров’я, передбачає, що будь-яка дитина чи підліток, у яких ІМТ перевищує 95-й процентиль для свого віку та статі більше схильні залишатися ожирінням і в дорослому віці. 5 Ці діти також частіше страждають від захворювань, пов’язаних із ожирінням, і з вищими показниками смертності. 4 Відповідно до поточної літератури, людина з ІМТ у 95-му процентилі класифікується як ожиріння, а людина з ІМТ у 85-му процентилі - як надмірна вага. 3

Понад 300 000 смертей щороку пов’язують із ожирінням та захворюваннями, пов’язаними з ожирінням. 6 Національне обстеження здоров'я та харчування (NHANES) 1999-2000 рр. Повідомило, що понад 15% дітей та підлітків у віці від 6 до 19 років страждають ожирінням, як і 10% дітей у віці від 2 до 5 років. 7 NHANES також повідомила про найбільшу частоту збільшення ваги серед неіспаномовних чорношкірих та мексиканських американських підлітків. У 1988-1994 рр. Та 1999-2000 рр. Поширеність ожиріння у неіспаномовних чорношкірих підлітків підскочила з 13,4% до 23,6%, тоді як поширеність серед мексиканських американських підлітків зросла з 13,8% до 23,4%. 7 Крім того, порівняно з іншими етнічними групами, афро-американські дівчата частіше за всіх своїх колег страждають ожирінням. 5 Зіткнувшись із зростаючою епідемією ожиріння, психіатри повинні бути знайомі з певними встановленими зв'язками між збільшенням ваги, ожирінням та психопатологією.

ЗВ'ЯЗОК МІЖ ожирінням І ПСИХОПАТОЛОГІЄЮ?

Деякі дослідження припускають, що супутня психічна патологія сприяє збільшенню ваги та ожирінню, особливо у тих, хто страждає настроєм, болем та тривожними розладами. 3 Однак на сьогодні немає остаточних даних, які б демонстрували сильну взаємозв'язок між настанням психічних розладів та ожирінням. Наприклад, дослідження, проведене Pesa та його колегами 8, показало значне зменшення відмінностей у психопатології між дівчатами-підлітками, що страждають ожирінням та не страждають від нубу, коли контрольована невдоволеність зображенням тіла.

І навпаки, лонгітюдне дослідження Пайн та його колег 9 продемонструвало значну різницю між статями в психіатричній супутній патології у підлітків, які ожиріли, як дорослі. Зрештою, дослідження показало позитивну кореляцію між депресією та ожирінням у жінок, але не у чоловіків. Крім того, дослідники виявили позитивну кореляцію між порушенням поведінки в підлітковому віці та збільшенням ваги в молодому дорослому віці. Крім того, дослідження Neumark-Sztainer та його колег10 повідомило про більший рівень випадків суїцидального мислення серед дітей з надмірною вагою.

Розлади харчування

Розлади харчової поведінки, включаючи нервову анорексію, нервову булімію та порушення запою, частіше зустрічаються у підлітків, які страждають ожирінням. Більше того, підлітки із зайвою вагою частіше беруть участь у хронічній дієті, яка може призвести до нездорової втрати ваги, а також до поганого споживання їжі. 10 У 2000 році Бріц та його колеги 11 повідомили про високу частоту розладів харчування, що виникають одночасно з розладами настрою та тривожності. У ряді випадків пацієнти вважали, що їх соціальна фобія безпосередньо пов'язана з їх вагою, тоді як інші стверджували, що симптоми настрою та тривоги виникали під час або після початку їх харчових розладів. 11 При такій високій кількості випадків ожиріння та психічних розладів важливо поглянути на вплив ліків на збільшення ваги (див. Бічну панель: "Психіатричні ліки та збільшення ваги").

Самооцінка та добробут

Збільшення ваги також має багато несприятливих побічних ефектів на психологічне самопочуття людини. Наприклад, дослідження, проведене Румпелем та Гаррісом 12, розглядало неблагонадійну популяцію жінок і виявляло, що серед тих жінок, які набрали 11 кілограмів і більше, у більшої кількості людей, швидше за все, спостерігається зниження почуття добробуту та більший негативний вплив. 13 Крім того, самооцінка та імідж тіла є переважною боротьбою серед дітей, що страждають ожирінням. Самооцінка тісно пов’язана з вагою та образом тіла: чим важче ожиріння дитини, тим нижча його самооцінка. Два дослідження показали, що коли контроль за зображенням тіла рівень самооцінки, про який повідомляли самі, не був суттєво нижчим серед населення з ожирінням порівняно зі здоровим контролем 8,14; однак це не означає, що між ожирінням та образом тіла немає зв'язку.

Часто ожирілих дітей критикують і дражнять їх однолітки. Ця негативна стигма створює нижчу самооцінку і вважається причиною невдоволення організму в подальшому житті. 3 Крім того, самооцінка, як правило, змінюється залежно від статі. Повідомлялося, що жінки мають більший ризик проблем із самооцінкою, оскільки імідж тіла має більш важливі соціальні наслідки для молодих дівчат, ніж для хлопчиків. 3 Що ще важливіше, постійна дієта може призвести до зниження самооцінки як у підлітків, так і у молодших дівчат через циклічність втрати та відновлення ваги. 3 Що стосується лікування, послідовність набору та схуднення є особливо проблематичною, оскільки коливання можуть емоційно виснажувати.

ЛІКУВАННЯ

Найважливішим фактором успішного лікування ожиріння є готовність людини змінити свій спосіб життя. Підтримка сім’ї, особливо у дітей, сприяє успішній програмі схуднення. Відсутність у батьків занепокоєння з приводу того, що їхня дитина має зайву вагу, і переконання батьків, що дитина ніколи не зможе скинути зайву вагу, є явними ознаками того, що програма управління вагою буде невдалою. 4 Залучення та підтримка батьків є важливими при лікуванні дітей, що страждають ожирінням.

Сучасні дослідження показують, що діти з активними батьками в 6 разів частіше мають фізичну активність. 15 На думку Експертного комітету з оцінки ожиріння та лікування ожиріння, здорове харчування та фізична активність мають важливе значення для успішності будь-якої програми управління вагою. Обов’язково потрібно розуміти, що фізична активність та вживання повноцінної їжі можуть бути звичним поведінкою, і тому схеми прийому їжі та фізичних вправ можуть бути змінені. Як уже зазначалося, вплив та підтримка сім'ї, будь то оптимальна мотивація чи зміна всієї родини харчових звичок та рівня активності, мають вирішальне значення для успіху в схудненні. 4 Додаткові методи поведінки включають постановку цілей, самоконтроль та розвиток навичок управління ситуаціями високого ризику. 3

Дослідження, проведене Барлоу та його колегами 1, призначене для розпізнавання різних видів лікування ожиріння, що застосовуються медичними працівниками, повідомило про велику різноманітність методів втручання. Найчастіше у дітей повідомлялося про вживання мінімально обмежувального втручання, при якому конкретні продукти харчування були обмежені. Багато лікарів, які відповіли на анкету, часто повідомляли своїх молодих пацієнтів прописаним дієтологам. Ці фахівці можуть бути корисними для лікування ожиріння у дітей; вони надають додатковий ресурс лікарям первинної медичної допомоги та володіють навичками консультування та часом, необхідним для створення унікальної дієтичної програми на основі індивідуальних потреб дитини. 1

Все ще необхідний схвалений FDA фармакологічний підхід для стійкої втрати ваги у дітей. Дослідження показують, що з фармакологічними препаратами втрачається більше ваги, ніж із застосуванням поведінкових методів лікування, але вага набирається після припинення лікування. 3 Досліджуються інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, а також ліки, що впливають на систему дофаміну. Як повідомляють Заметкін та його колеги, 3 "топірамат, зонізамід, фельбамат та бупропіон [виявлено], що спричиняють втрату ваги у дорослих", але подальші дослідження впливу цих препаратів необхідно провести перед тим, як їх можна вводити дітям.

Дорослі, які перенесли шлунковий шунтування з приводу ожиріння, продемонстрували підвищену самооцінку, поліпшення соціальних відносин та більшу впевненість у своєму зовнішньому вигляді. Однак багато хто повідомив про погане погоджування з дієтами та вправами після фізичних вправ після операції. Хоча дослідження свідчать про зменшення ваги, операція шлункового шунтування при ожирінні є ризикованою процедурою, що характеризується високим рівнем ускладнень. 16

Існує велика кількість літератури про лікування дитячого ожиріння, яка виходить далеко за рамки цієї статті. Два додаткові огляди для дітей, які розширюють питання лікування ожиріння, - статті Епштейна та його колег 17 та Джелаліана та Селенса. 18

В даний час не існує «ліків» від ожиріння. Було висловлено припущення, що майбутні тенденції та цілі досліджень повинні зосереджуватись на профілактиці та орієнтуватись на ті групи меншин, які найбільш схильні до ризику ожиріння. Для досягнення успіху важливо, щоб зусилля щодо запобігання підтримувалися державною політикою. Крім того, участь батьків має вирішальне значення у формуванні поведінки, а також дієти та рівня активності їхніх дітей. Перш ніж намагатися запровадити дієти з обмеженим вмістом калорій, слід провести додаткові дослідження щодо того, як назавжди змінити рівень активності та вибір їжі. 3

Наразі триває тривала дискусія щодо ефективного лікування, яке призведе до довгострокового успіху. Дослідники, лікарі та батьки повинні враховувати потенційні психосоціальні результати лікування та наслідки невдач на емоційному самопочутті дитини. 3

На закінчення слід сказати, що більшість дітей та підлітків з ожирінням не страждають психічними розладами, хоча деякі з них мають. Для тих, хто це робить, поінформоване психіатричне обстеження та догляд мають вирішальне значення.

Психіатричні препарати та збільшення ваги

З усіх негативних наслідків, що виникають під час прийому ліків, найпоширенішою причиною припинення лікування є збільшення ваги за короткий проміжок часу. 19 Є вагомі докази того, що деякі ліки, що застосовуються для лікування психічних розладів, можуть спричинити збільшення ваги у дорослих. Хоча з дітьми було проведено небагато досліджень, можна лише припустити, що ці тенденції будуть подібними до тих, що були відзначені у дорослих. 3 Найпоширенішими препаратами, пов’язаними із збільшенням ваги, є антидепресанти - літій, трициклічні та інгібітори моноаміноксидази - та антипсихотичні засоби, такі як клозапін, оланзапін та рисперидон. 3

Тематичне дослідження, проведене Горріганом та його колегами 20 у 2001 р., Було зосереджене на хлопчику-підлітку, який страждав від дефіциту уваги/гіперактивності та який набирав вагу під час лікування оланзапіном. Коли лікарі перевели його на суміш декстроамфетамін/амфетамін, він зміг схуднути, приймаючи її перед їжею.

Gothelf та його колеги 21 повідомили про значне збільшення ваги у підлітків із шизофренією, які приймали оланзапін, порівняно з тими, хто отримував галоперидол. Сакс та Гійль 22 повідомили, що близько 25% їх пацієнтів, які отримували літій, зазнали настільки значного збільшення ваги, що вони були класифіковані як ожиріння. Інші результати досліджень свідчать, що у пацієнтів, які отримували літій, збільшення ваги спостерігалося частіше у тих пацієнтів, які вже мали надмірну вагу, і це було частіше у жінок, ніж у чоловіків. 22

Як і інші раніше згадані препарати, кількість набраної або втраченої ваги залежить від пацієнта. 22 Психіатри повинні бути обережними, починаючи приймати пацієнтів, які приймають ліки, які, як відомо, спричиняють збільшення ваги. Ретельний контроль ваги є критичним для пацієнтів, які отримують психіатричні препарати.

Мішель Гілкріст є кандидатом на ступінь бакалавра мистецтв з психології в Університеті Рочестера в Рочестері, штат Нью-Йорк. Вона повідомляє, що у неї немає конфлікту інтересів щодо теми цієї статті.

Доктор Заметкін є старшим лікарем клінічного персоналу Національного інституту психічного здоров'я в Бетесді, штат Меріленд. Він повідомляє, що у нього немає конфлікту інтересів щодо теми цієї статті. Ця стаття написана не як частина службових обов'язків доктора Заметкіна як державного службовця, і висловлені тут погляди не обов'язково відображають погляди НІМХ, МІЗ, HHS або уряду Сполучених Штатів.