Внутрішньопечінковий жовчнокам’яна хвороба у собак та котів: Серія випадків

Анотація

Проведено ретроспективне дослідження внутрішньопечінкового жовчнокам’яної хвороби (ІК) у 9 собак та 2 котів. Лише 1 собака виявляла клінічні ознаки, пов’язані з гепатобіліарною хворобою, до направлення та протягом періоду спостереження. Внутрішньопечінковий жовчнокам’яна хвороба може бути субклінічною знахідкою як у собак, так і у котів.

Резюме

Cholélithiase intrahépatique chez les chiens et chats: une série de cas. Nous avons réalisé une étude retrospective de la cholélithiase intrahépatique (CI) chez 9 chiens et 2 chats. Seulement un chien manifestait des signes cliniques en lien avec la maladie hépatobiliaire avant la recommandation et durant la période de suivi. La cholélithiase intrahépatique pourrait être un résultat subclinique chez les chiens et les chats.

(Traduit par Isabelle Vallières)

Лише невелика кількість досліджень на собаках, котах та людях описує внутрішньопечінкову мінералізацію жовчних проток або внутрішньопечінковий жовчнокам’яну хворобу (1–6). Повідомляється, що внутрішньопечінковий жовчнокам’яна хвороба пов’язана із холецистолітами (3) та обструкцією позапечінкової жовчної протоки, спричиненою холедоколітами (1) у собак, хоча клінічне значення самого ІК невідомо.

У людини внутрішньопечінковий жовчнокам’яна хвороба є рідкісним захворюванням, і його патологічні механізми невідомі (4–6). Це може бути пов'язано з рецидивуючим бактеріальним холангітом, що призводить до утворення абсцесів печінки або внутрішньопечінкової холангіоцелюлярної карциноми у деяких пацієнтів (6). Оскільки ІС може загрожувати життю, зазвичай видаляють холеліт (и) (4).

Метою цього дослідження було проведення ретроспективного дослідження серії випадків ІК собак та котів, асоційованих з холецистолітами, для виявлення клінічних особливостей цього рідкісного стану. Записи справи та зображення всіх собак та котів, представлені Ветеринарному медичному центру Токійського університету (VMC) з квітня 2011 р. По серпень 2016 р., Були розглянуті єдиним ветеринаром (HK), а випадки ІС були виявлені відповідно до систематичного протоколу. По-перше, проводився пошук медичних записів випадків, включаючи діагностичні терміни «холеліт» або «мінералізація». Потім рентгенологічні зображення розглядали за допомогою програмного забезпечення для візуалізації Osirix, щоб підтвердити IC як рентгеноконтрастні структури в паренхімі печінки. Випадки, що мали холеліт лише у жовчному міхурі, були виключені з дослідження. Клінічну та клінікопатологічну інформацію було отримано з медичної картки, а подальше опитування з власниками та/або первинним ветеринаром було проведено по телефону. Усі власники собак та котів, включених до цього дослідження, надали письмову інформовану згоду на використання медичних записів для дослідницьких цілей.

Протягом досліджуваного періоду було визначено дев’ять собак (3 спанієлі кавалер-кінг-чарльз, 2 змішані породи та по 1 вельш-коргі пембрук, мініатюрна такса, іграшковий пудель та японський підборіддя) та 2 коти (американська короткошерста, шартре). До складу собак входили 4 кастровані самці та 5 стерилізованих самок із середнім віком 10 років (діапазон: 5-12 років). Обидва коти були кастрованими самцями у віці 7 та 14 років. Всіх тварин годували комерційним сухим кормом, регулярно вакцинували та отримували профілактику проти філяріозу. Не було відомостей про історію використання антипаразитарного засобу, і жодна тварина не мала історії подорожей. Основними причинами для презентації перед VMC були:

повторна перевірка або дослідження супутніх захворювань (4 собаки; мультицентрична лімфома низького ступеня, атопічний дерматит, вузлова гіперплазія печінки та пухлина шлунково-кишкового тракту);

жовчнокам'яної хвороби, випадково виявленої ветеринарним лікарем (2 собаки та обидві кішки);

підвищення активності ферментів печінки без будь-яких клінічних ознак (2 собаки; у 1 з них було тимчасове підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові); і

гострий початок блювоти з тимчасовою жовтяницею (1 собака).

Біохімія показала підвищення активності аланінтрасамінази (АЛТ: медіана: 68 ОД/л, діапазон: від 38 до 599 ОД/л) у 4 тварин та підвищення активності лужної фосфатази (АЛП: медіана 412 ОД/л, діапазон: від 55 до 3284) у 7 тварин. З них 1 собака мала одночасний неконтрольований гіперадренокортицизм, а іншій собаці вводили преднізолон для лікування атопічного дерматиту. Жоден з інших тварин не отримував ліків, які, як відомо, спричиняють підвищення активності ферментів печінки.

Всім тваринам була проведена рентгенографія та ультрасонографія черевної порожнини. Результати рентгенографії показали, що 5 собак та 1 кішка мали рентгенологічну здатність у правій верхній частині живота (холецистоліт). У восьми собак та 1 кота було підтверджено розгалужене рентгеноконтрастне лінійне ураження всередині печінки (рис. 1), 1 собака мала єдину лінійну рентгеноконтрастну структуру всередині печінки, а 1 кішка мала невелику круглу рентгеноконтрастність у печінці. Мінералізації інших тканин не спостерігалося ні в якому разі. Ультрасонографія показала докази гіперехогенної розгалуженої лінійної структури або множинних дискретних гіперехогенних вогнищ розміром від 1 до 4 мм у 8 собак та 1 кота (рис. 2), обидва з яких супроводжувались акустичними тінями. У жовчному міхурі у всіх тварин, за винятком 1 кота, спостерігався також мінералізований мул та/або гіперехогенний матеріал з акустичними тінями. Суб’єктивно розширені внутрішньопечінкові жовчні протоки були відзначені у 3 собак (2 мм у всіх 3 випадках). Потовщена (3 мм) (7) або неправильна стінка жовчного міхура також була відзначена у 1 собаки та 6 собак відповідно.