Профіль ранньої експресії печінкового гена при ліпідному метаболізмі мишей на дієті з високим вмістом жиру після лікування препаратами проти ожиріння

Анотація

Ожиріння - це багатофакторний розлад світового масштабу. Печінка відіграє життєво важливу роль у метаболізмі жирів. Порушення метаболізму печінкової жирової клітковини пов’язане з ожирінням та жировими захворюваннями печінки. Це дослідження мало на меті виявити вплив ліків проти ожиріння (сульфорафан; SFN та лептин) на експресію гена печінки жирового обміну у мишей, яких годували HFD протягом раннього періоду ДІО.

експресії

Тридцять два дикі типи (WT) десятитижневих мишей-самців CD1 годували чотири тижні з високим вмістом жиру, щоб викликати ожиріння, спричинене дієтою (DIO). Мишей обробляли носієм або SFN протягом одного тижня, а потім кожну групу обробляли лептином або фізіологічним розчином протягом 24 годин. Були отримані чотири групи лікування; контрольна група (носій + фізіологічний розчин), група 2 (носій + лептин), група 3 (SFN + фізіологічний розчин) та група 4 (SFN + лептин). Протягом періоду лікування контролювали масу тіла та споживання їжі. Після проведених процедур збирали тканини печінки та виділяли загальну РНК для оцінки експресії 84 генів, що беруть участь у метаболізмі печінкового жиру, за допомогою методики RT-PCR-профілі.

Лікування лептином регулювало гени, що беруть участь у бета-окисленні жирних кислот (Acsbg2, Acsm4) та біосинтезі жирних ацил-CoA (Acot6, Acsl6), і регулював ген транспорту жирних кислот (Slc27a2). SFN-регульована гідролаза ацил-КоА (Acot3) та активація жирних кислот з довгим ланцюгом для синтезу ліпідів та бета-окислення (Acsl1). Генети, пов’язані з бета-окисленням жирних кислот лептину + SFN (Acad11, Acam) та гідролази ацил-CoA (Acot3, Acot7), і ген регуляції подовження жирних кислот, Acot2, знижений. Як результат, лікування як SFN, так і лептином має більш глибокий ефект у покращенні шляхів, пов'язаних з печінковим ліпогенезом та накопиченням TG та збільшенням маси тіла, ніж інші види втручання.

Ми прийшли до висновку, що раннє втручання в патогенез ожиріння може покращити метаболічні зміни жирового обміну в печінці, як це спостерігалося у мишей на HFD у відповідь на лікування SFN проти ожиріння.

Інформація про підтримку або фінансування

Ця публікація стала можливою завдяки гранту NPRP № 9‐351‐3‐075 від Катарського національного дослідницького фонду (член Катарського фонду). Висловлені в цьому документі винятково відповідальність авторів. Грант університету Катара QUST ‐ 1 ‐ CHS ‐ 2019‐3